Компетентнісно орієнтований підхід до навчання
У сучасному суспільстві тривають швидкі й фундаментальні зміни в основних напрям¬ках людської діяльності. Людство має нагальну потребу обробки інформації. Необхідність пошуку нових організаційних форм і методик навчання обумовлена тим, що виникла потреба в розробці методики, що відповідає адаптації школи до комп'ютерної епохи.
Школа повинна стати найважливішим фактором гуманізації суспільно-економічних відносин, формування нових, сучасних життєвих установок особистості. Українська школа покликана сьогодні створювати умови для розвитку і саморозвитку особистості учня, а інформатика як предмет має сприяти адаптації сучасного учня в сучасному динамічному світі інформаційних технологій. Це завдання під силу лише тим вчителям інформатики, що здатні не тільки завантажувати пам'ять учнів технічними знаннями, а й формувати компетентності учнів. Формування компетентностей учнів зумовлене не лише реалізацією відповідного оновленого змісту освіти, а й пошуком адекватних методів та технологій навчання.
С.Бондар подає таке визначення: «Компетенції — це здатність розв'язувати проблеми, що забезпечується не лише володінням готовою інформацією, а й інтенсивною участю розуму, досвіду, творчих здібностей учнів».
Можна сказати, що компетентність, на відміну від простого знання, існує у формі діяльності (реальної чи мисленнєвої), а не інформації про неї.
Основні групи компетентностей, які визначає Комісія з питань культурної співпраці при Раді Європи:
• соціальні,
• політкультурні,
• комунікативні,
• інформаційні,
• діяльнісно-творчі,
• саморозвитку і самоосвіти.
У формуванні компетентності як загальної здібності беруть участь усі групи і всі вони є вирішальними: за умови несформованності бодай однієї з них неможливо досягти компетентності.
Класифікація компетентностей стосовно навчального предмета інформатики:
1) ключові;
2) узагальнені предметні;
3) прикладні предметні.
Ключові компетентності:
• ціннісно-смислова, яка пов'язана з ціннісними уявленнями учня, його здатністю до орієнтування в житті;
• загальнокультурна, пов'язана з колом питань, у яких учень має бути обізнаним щодо загальнолюдської культури, релігії, національних традицій;
• навчально-пізнавальна: уміння розрізняти факти від домислів, використання різних методів пізнання;
• інформаційна, пов'язана з формуванням уміння самостійно шукати, аналізувати, добирати необхідну інформацію, трансформувати,
зберігати та транслювати її. Ця компетенція забезпечує навички роботи учнів з інформацією, що міститься в навчальних предметах і освітніх галузях, а також в навколишньому світі;
• комунікативна, що містить способи взаємодії з людьми, навички роботи в групі. Учень має вміти відрекомендувати себе, написати листа, анкету, заяву, поставити запитання, вести дискусію тощо;
• соціально-трудова: оволодіння знанням і досвідом у громадсько-суспільній діяльності;
• компетенція особистого самовдосконалення, спрямована на засвоєння способів фізичного, духовного та інтелектуального саморозвитку.
Узагальнені предметні компетентності — це здатність використовувати знання та інформаційну грамотність як те, що означає ефективне використання інформації та знань, дає можливість особистості їх сприймати і застосовувати, використовуючи їх як базис для формування власних можливих варіантів дії, позицій, прийняття рішень та активних дій.
Прикладні предметні компетентності — це здатність використовувати нові інформаційні технології. Вона передбачає не тільки технічні здібності, а й обізнаність у застосуванні нових форм інформаційних технологій для взаємодії і спілкування.
Але жодна людина не діятиме, якщо вона особисто не зацікавлена в цьому. Природа компетентності така, що вона може виявлятися лише в органічній єдності з цінностями людини, тобто в умовах глибокої особистісної зацікавленості в даному виді діяльності. Отже, цінності є основою будь-яких компетенцій. Як же можна цього досягти? Як зацікавити учнів, щоб підвищити рівень їхньої компетентності?
Шляхи формування компетентності учнів (за І.Підласим):
• створення умов для розвитку та самореалізації учнів;
• задоволення запитів та потреб школяра;
• засвоєння продуктивних знань, умінь;
• розвиток потреби поповнювати знання;
• виховання в цивілізованому суспільстві.
Отже, компетентність — це не тільки і не стільки знання, а знання плюс уміння і навички користуватися цим знанням. Для формування інформаційної компетенцій учитель повинен:
• сформувати міцні базові знання учня;
• навчити, де учень може знайти необхідну йому інформацію з теми;
• сформувати вміння, щоб учень міг якомога швидше знайти необхідну інформацію із застосуванням новітніх інформаційних технологій;
• розвинути в учнів уміння відфільтрувати в інформації тільки актуальну та корисну;
• сформувати вміння опрацьовувати, обробляти, редагувати інформацію застосовуючи сучасні інформаційні технології;
• сформувати вміння аналізувати інформацію, помічати закономірності та використовуючи їх, прогнозувати й робити висновки;
• сформувати вміння на основі аналізу попередньої інформації формувати власну точку зору;
• сформувати вміння генерувати власні оригінальні думки та ідеї;
• сформувати вміння реалізовувати на практиці на основі власних ідей нові схеми, розробки, технології, пристрої тощо.
МЕТОДИКИ НАВЧАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ КОМПЕТЕНЦІЙ У КУРСІ ІНФОРМАТИКИ
Які ж методики навчання інформаційних компетенцій у курсі інформатики в загальноосвітніх школах? На яких принципах вони базуються?
Принципи методики навчання інноваційних компетенцій:
1. Вивчення інформаційних технологій не має бути зведене до засвоєння конкретних нових засобів інформаційних і комунікаційних технологій.
2. Необхідною передумовою засвоєння інформаційних технологій є попереднє вивчення питань будови, видів, властивостей, форм подання інформації, способів її запису, алгоритмів її перетворення, що розглядаються в курсі інформатики.
3. При вивченні інформаційних технологій, з одного боку, повинні одержати розвиток і конкретизацію всі основні змістові лінії курсу інформатики (інформації, подання інформації, інформаційних процесів, алгоритмів, формалізації і моделювання, інформаційних технологій, телекомунікацій), з іншого боку, ці змістові лінії є науковою основою досліджуваних інформаційних технологій.
Ключовими питаннями вивчення інформаційних технологій, що забезпечують єдність методичного підходу до їхнього вивчення, є питання єдності засобів і методів подання інформації різного типу, функціональної повноти і мінімізації операцій з обробки інформації, алгоритмічної основи реалізації технологій.
Компетентнісно орієнтований підхід до навчання має спиратися на сучасні інноваційні методи ведення уроків.
Що ж є найбільш ефективним каталізатором процесу навчання? Щоб відповісти на це запитання, давайте згадаємо, що тільки у вигляді гри навчають своє потомство тварини. А людям не гріх перейняти технології, напрацьовані природою в процесі еволюції за мільйони років. Адже ми — теж частина цієї природи. Я переконаний, що гра — це найефективніша форма навчання.
Усім відома важливість психологічного настрою перед уроком. Коли вчитель, проводячи таку роботу, повідомляє про те, що зараз учнів очікує дуже серйозна, важка, тривала і відповідальна робота, то він майже напевно одержить ефект, зворотний очікуваному. Як це не сумно, але діти в переважній більшості своїй учитися зовсім не хочуть і не для цього вони ходять до школи. Для чого ж тоді вони ходять до школи і чого ж вони хочуть? Відповідаю: вони хочуть свята спілкування! Якщо сказати, що вони не хочуть працювати, то це твердження буде не зовсім коректним. Вони хочуть і будуть працювати там, де їм цікаво, де немає рутини, чи там, де свої дії вони не сприймають як працю. Отже, вони біжать до школи, з очима-вогниками залітають до класу, сподіваючись на свято спілкування, але стомлений життєвими проблемами вчитель через вік, хвороби, проблеми, давно забув, що сам був таким. Та йому і не вигідно їх розуміти. Йому легше навести порядок і дисципліну, а далі в спокійній атмосфері монотонно, завченими академічними фразами завантажити голови учнів. Саме тут — у розбіжності поглядів учнів і вчителя на форму навчання — і полягає проблема конфліктів і невдач у навчанні. А чи можна обійтися без конфлікту інтересів? Виявляється - так, можна! Для цього потрібно застосування таких методів, які стимулюють пізнавальну активність і самостійність учнів. «...Як навчати і виховувати — по-старому, в суворій важкій праці, чи по-новому, потураючи бажанням і слабкостям дитини». Знайоме питання? Ні, ця цитата не з сучасної методичної літератури з інтерактивних технологій навчання. Це цитата з комедії Арістофана «Хмари», написана в 420 році до нашої ери». Ні в якому разі не принижуючи ролі традиційних форм і методів навчання, я, проте, стверджую, що поряд із традиційними методами обов'язково треба впроваджувати інноваційні методи, що можуть пробудити активну енергію учнів, спрямувавши її в корисне русло.
Помітний ефект дають ділові ігри, спрямовані на розв'язання профільних задач. Вони активізують як інструмент і технологію саморозвитку, так і творче мислення. Засвоєння і закріплення матеріалу відбувається в кілька разів швидше, якщо використовувати метод «навчання під час гри». Цей метод дозволяє об'єднати таке бажане для учнів відчуття свята спілкування з таким бажаним для учителя вибухом інтересу до досліджуваного матеріалу з боку учнів. Але для успіху справи потрібно дотриматися ще однієї умови. Очевидно, що головним призом у таких іграх є отримані компетентності учнів. Але учням потрібен стимул Тому вони повинні знати заздалегідь, який приз (оцінка за тему) їх очікує у випадку перемоги. Тут теж слід дотримуватися почуття міри, однак не варто шкодувати оцінок. Умови й завдання до майбутнього змагання необхідно давати заздалегідь, щоб в учнів було достатньо часу на підготовку. Ці завдання обов'язково повинні містити в собі такі знання й уміння, що не вивчаються в шкільному курсі. У процесі підготовки до змагання учні, працюючи групами й індивідуально, змушені звертатися до додаткової літератури, довідників. Таким чином формується соціальна та найкультурна групи компетентностей (див. табл.)
Мною розроблена серія уроків з теми «Електронні таблиці», зокрема відкритий урок і ділова гра з теми «Таблиці і діаграми в Ехсеl». Треба було бачити, з яким ентузіазмом учні створювали і презентували рекламні проспекти, бейджики, візитки. З яким професіоналізмом представляли фінансові звіти, таблиці й діаграми, що інтерпретують фінансові успіхи їхніх груп. Сучасне життя потребує від учня, що закінчив школу, практичного застосування знань, отриманих у школі. Тому таким актуальним є перехід від компетентності (просто знань) до компетенцій (знань і умінь застосовувати їх у житті). Швидкий темп зміни сучасних інформаційних технологій не дозволяє навчити фахівця раз і на все життя, тому сучасні фахівці в області інформаційних технологій змушені впродовж життя постійно займатися самоосвітою. Перед школою на сучасному етапі виникає найважливіша задача — формування інформаційної компетентності, тобто учитель узагалі, а вчитель інформатики особливо, зобов'язаний навчити школярів творчо працювати з інформацією — здобувати, аналізувати, творчо використовувати в практичній діяльності. Аналізуючи свій педагогічний досвід у цій сфері, можу констатувати, що для підвищення ефективності навчання на уроках інформатики варто розумно комбінувати як традиційні інтерактивні форми і методи, так і (що особливо важливо саме на уроках інформатики) новітні інноваційні методи, що використовують сучасні інформаційні технології.
Список літератури
1. Бондар С. Компетентність особистості - інтегрований компонент навчальних досягнень учнів // Біологія і хімія в школі. — 2003. — № 2. — С. 8—9.
2. Компетентностный подход в обучении информатике и информационным технологиям.
3. Подласый И. Продуктивная педагогика. — М.: Народное образование, 2003. — 496 с.
|
