Організація особистісно орієнтованого навчання вимагає розробки таких педагогічних технологій, не тільки зміцнювали знання учня, а й постійно збагачували досвід творчості та формували б механізм самоорганізації та самореалізації самого учня. Реалізація такого завдання вимагає особливого підходу до вивчення математики, до виділення і моделювання таких видів діяльності, які допомагали активізувати ставлення учня до навколишнього світу. Аналізуючи літературні видання науковців та практичну діяльність вчителів математики міста Чернівці, пропонуємо парадигми деяких інноваційних технологій. ГРУПОВІ ТЕХНОЛОГІЇ Така технологія потребує тимчасового поділу класу для колективного розв'язування конкретних задач. Учням пропонується обговорити зміст задачі, означити шляхи її розв'язування, реалізувати їх на практиці і, нарешті, показати знайдений результат.. д форма роботи краще, ніж фронтальна, забезпечує облік індивідуальних здібностей учнів, відкриває широкі можливості для кооперування, для виникнення колективної пізнавальної діяльності, посіб організації діяльності дітей є особливим чинником спільної діяльності, що справляє могутню стимулюючу дію на розвиток дитини. Групові технології як колективна діяльність припускають: взаємне збагачення учнів у групі; організацію спільних дій, що веде до активації навчально-пізнавальних процесів; розподіл початкових дій і операцій (задається системою завдань, що обумовлюються особливостями досліджуваного об'єкта); комунікацію, спілкування, без яких неможливі розподіл, обмін і взаєморозуміння і завдяки яких плануються адекватні навчальні задачі, умови діяльності і вибір відповідних способів дії; обмін способами дії — задається необхідністю будови різних способів для одержання сукупного продукту діяльності — розв'язання проблеми; взаєморозуміння — диктується характером залучення учнів до спільної діяльності; рефлексію, через яку встановлюється ставлення учасника до власної дії і забезпечується адекватна корекція цієї дії. Головні особливості організації групової роботи: - клас на даному уроці поділяється на групи для розв'язання конкретних навчальних задач; кожна група одержує визначене завдання (або однакове, або диференційоване) і виконує його спільно під безпосереднім наглядом лідера чи групи вчителів; - завдання в групі виконуються таким чином, що можна враховувати й оцінювати індивідуальний внесок кожного члена групи; - склад групи непостійний, він підбирається з обліком того, щоб з максимальною ефективністю для колективу могли реалізуватися навчальні можливості кожного члена групи залежно від змісту характеру майбутньої роботи. Керівники груп і їхній склад підбираються за принципом об'єднання школярів різного рівня навченості, інформованості по даному предмету, сумісності учнів, що допомагає їм взаємно доповнювати і збагачувати один одного. Однорідна групова робота припускає виконання невеликими групами учнів однакового для всіх завдання, а диференційована — виконання різних завдань різними групами. У ході роботи заохочується спільне обговорення ходу і результатів роботи, звертання за порадою один до одного. При груповій формі роботи учнів на уроці значною мірою зростає і індивідуальна допомога учню як з боку вчителя, так і своїх товаришів. Причому той, що допомагає, одержує при цьому не меншу допомогу, ніж учень слабкий, оскільки його знання актуалізуються, конкрети¬зуються, здобувають гнучкості, закріплюються саме при поясненні своєму однокласнику. Технологічний процес групової роботи складається з таких елементів. 1. ПІДГОТОВКА ДО ВИКОНАННЯ ГРУПОВОГО ЗАВДАННЯ. а) Постановка пізнавальної задачі (проблемної ситуації); б) інструктаж про послідовність роботи; в) роздача дидактичного матеріалу по групах. 2. ГРУПОВА РОБОТА. а) Ознайомлення з матеріалом, планування роботи в групі; б) індивідуальне виконання завдання; в) обговорення індивідуальних результатів роботи в групі; г) обговорення загального завдання групи (зауваження, доповнення, уточнення, узагальнення); д) підведення підсумків групового завдання. 3. ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА. а) Повідомлення про результати роботи в групах; б) аналіз пізнавальної задачі; в) загальний висновок про групову роботу і досягнення поставленої задачі. Досвід показує, що якщо вступну частину взяти за одиницю часу, то групова робота повинна продовжуватися приблизно 6 і заключна — 2 одиниці. Під час групової роботи вчитель виконує різноманітні функції: контролює хід роботи в групах, відповідає на запитання, регулює суперечки, порядок роботи й у випадку крайньої необхідності допомагає окремим учням чи групі в цілому. РІЗНОВИДИ ГРУПОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ ГРУПОВЕ ОПИТУВАННЯ. Своєрідним різновидом групового заняття є групове опитування, що проводиться для повторення і закріплення матеріалу після завершення визначеного розділу програми. Воно може бути організоване як після уроків, так і на самому уроці. Під час групового опитування консультант відповідно до переліку питань запитує кожного члена своєї групи. При цьому відповіді учня коментують, доповнюють і спільно оцінюють усі члени групи. Перелік питань до такого заняття складає вчитель. Структура групового опитування подібна до структури групового заняття з тим лише розходженням, що співвідношення вступної, основної (опитування учнів у групах) і заключної частини в даному випадку складає пропорцію 1:8:2. Таке опитування, організоване у класі, ведеться у всіх групах одночасно. Бесіда проходить тихо, щоб не заважати один одному. Крім високої інтенсивності групового опитування, що дає змогу протягом уроку виявити знання усіх без винятку учнів, ця форма організації колективної діяльності сприяє вихованню в школярів почуття взаємної вимогливості і відповідальності за своє навчання. ГРОМАДСЬКИЙ ОГЛЯД ЗНАНЬ. У системі різних форм групової пізнавальної діяльності суспільний огляд займає особливе місце. У його організації дуже важливо правильно провести підготовчий період. Час підготовки залежить від змісту огляду, його складності, рівня знань і умінь учнів. У період підготовки клас розбивається на групи по 4—6 чоловік на чолі з консультантом. Якщо в класі вже сформовані групи (для групових занять), доцільно їх залишити в тому ж складі. Вся підготовка до огляду практично ведеться в цих групах. Для більш повної підготовки вчитель заздалегідь складає перелік питань, задач, практичних, графічних і інших видів робіт, які учні повинні повторити В групах у позаурочний час. Під час підготовки вчитель працює головним чином з консультантами, керуючи через них діяльністю груп. Громадський огляд знань відкриває голова журі, огляду надається піднятий, урочистий характер. Учні приходять у святковій формі. Приміщення прикрашається, робиться виставка робіт учнів та навчально-методичних матеріалів. Розміщення столів (парт) у приміщенні (класі) незвичайна. Члени журі розсаджуються за столами так, щоб було видно дошку і клас. Попереду один ряд столів залишається вільним — для самостійно працюючих учнів. Вони сидять по групах зі своїм консультантом. Після урочистого відкриття приступає до своїх обов'язків ведучий загально класного огляду, у якого є план з вказівкою видів робіт (письмового, усного, графічного, розв'язання задач, завдання на кмітливість і т.п.) і список учнів. Частина учнів виконують роботу біля дошки, частина — сидячи за окремими партами, решта — відповідають з місць. Після кожної відповіді, якщо вона недостатньо повна, учні можуть доповнити й уточнити її. Усі відповіді і виправлення також враховуються. Журі, якщо вважає за потрібне, може ставити запитання тому, хто відповідай На громадському огляді може бути передбачена і фронтальна робота (короткий математичний диктант, чи перфокарти, прості задачі, що вимагають для виконання небагато часу). До програми огляду можуть бути включені розважальні елементи, домашні завдання (по типу відомого КВК). Результати громадського огляду знань зачитує перед усім класом голова журі. Разом з індивідуальними оцінками, отриманими кожним учнем, повідомляються дані, що характеризують роботу груп. Підсумки громадського огляду знань обговорюються в педагогічному колективі школи. НАВЧАЛЬНА ЗУСТРІЧ проводиться при повторенні досліджуваного матеріалу як на уроці, так і в позаурочний час. Навчальна зустріч може бути організована між двома командами паралельних класів чи учнями одного класу. Тему навчальної зустрічі намічає вчитель чи навчальний актив класу (на класних зборах, іноді прямо на уроці затверджується її тема і час). Так само, як і при громадському огляді знань, організація навчальної зустрічі складається з підготовки і самої зустрічі. Веде навчальну зустріч учитель. Зустріч проходить у такий спосіб. Ведучий ставить запитання одній стороні. Відповідає той, хто першим підняв руку. Учні з тієї ж команди можуть доповнити його. Якщо відповіді виявляться недостатніми, то відповідає інша сторона. Ведучий і члени журі можуть ставити і додаткові запитання. Одночасно викликаються до дошки декілька учнів для виконання письмових (графічних) завдань. Навчальна зустріч відрізняється від суспільного огляду знань своїм робочим характером. Це, власне кажучи, звичайний поточний контроль знань, у якому використовуються групові ефекти. ДИСПУТ. Різновидом навчальної зустрічі є диспут. Організація диспуту, заснованого на зіткненні різних думок, — складна і відповідальна справа, яка вимагає глибокого продумування низки запитань та аналізу відповідних обставин. НЕТРАДИЦІЙНІ УРОКИ. У системі форм навчальних занять особливе значення мають нетрадиційно побудовані: урок-лекція, урок-розв'язання «ключових задач», уроки-консультації, залікові уроки тощо. УРОКИ-ЛЕКЦІЇ розкривають нову тему великим блоком і заощаджують час подальшої творчої роботи. їхні структурні елементи: - обґрунтування необхідності вивчення теми; - проблемні ситуації, аналіз цих ситуацій; - робота з твердженнями за визначеною схемою; - обговорення кола питань, що близькі до теми лекції і пропонуються для самостійної роботи; - повідомлення матеріалу, що виноситься на залік, список літератури, дата проведення заліку; - розбір розв'язання ключових задач з теми. УРОКИ-РОЗВ'ЯЗАННЯ «КЛЮЧОВИХ ЗАДАЧ». Учитель разом з учнями виділяє мінімальне число основних задач з теми, вчить розпізнавати і розв'язувати їх. Види роботи з задачами: - розв'язування задачі різними методами; розв'язування системи задач; перевірка розв'язаних задач товаришами; - самостійне складання задач: аналогічних, обернених, узагальнених, на застосування отриманих знань; участь у конкурсах і олімпіадах. Після розбору ключових задач учитель організовує роботу так, щоб усі в класі одержали достатнє тренування в їхньому розпізнаванні, розв'язуванні, а потім і в складанні. Учням рекомендується мати схеми розв'язань задач: ними можна користуватися і на уроках, і на контрольних. Підбір ключових задач допомагає зменшити перевантаження старшокласників. УРОКИ-КОНСУЛЬТАЦІЇ, коли питання ставлять учні за заздалегідь заготовленими картками. Робота з картками полягає в тому, що: - задачі компонуються в групи за змістом, методами розв'язання, складністю; - вибирається задача (з числа запропонованих) чи формулюється нова, розв'язування якої є ключем до методики розв'язання задач усієї групи; - формулюється і зважується одна задача, що забезпечить ознайомлення школярів з розв'язанням декількох задач з різних карток: - обираються ключові задачі до задач з карток; - визначаються джерела, у яких містяться розв'язання окремих задач, включених школярами в картки; - включається додаткова, важлива для всіх (на думку вчителя) задача. ЗАЛІКОВІ УРОКИ, мета яких — організувати індивідуальну роботу, допомогу старших учнів молодшим, поступово підійти до рішення більш складних задач. Залікові уроки — це уроки індивідуальної роботи, що слугують як для контролю й оцінки знань, так і для цілей навчання, виховання, розвитку. У процесі заліків організується вертикальна педагогіка: у кожного учня має бути науковий керівник із класу на сходинку вище і підшефний учень — на сходинку нижче. Старші приймають заліки в молодших товаришів. Ця форма перевірки знань дає величезні переваги перед традиційними – опитуванням біля дошки чи контрольними роботами; знімає з учителя турботу про нагромадження оцінок; на уроках відбувається творче спілкування; проблеми обговорюються вільно, можна висловлювати будь-яку думку поганої оцінки чи догани не буває. Після повторення теми (попереднього класу) старші одержують завдання: підготувати картку для прийому заліку в учнів молодшого класу. У картку включаються питання теорії, ключові задачі і завдання, що враховують індивідуальні особливості (проблеми, інтереси, здібності). Залік може проводиться з кожної теми, звичайно не частіше, ніж один раз на тиждень. Величезну користь одержує і приймаючий залік; відбувається переосмислення матеріалу, систематизація, зіставлен¬ня нового і старого — і тим самим розвивається мислення «екзаменатора». Алгоритм заліку: - школяр виконує індивідуальне завдання з картки; - усний звіт старшокласнику (робота в парі); - старшокласник пояснює, якщо знайшов непорозуміння по суті чи пробіли в знаннях; - бесіда в парі до повного розуміння; - у залікову картку приймаючий виставляє три оцінки: за відповідь з теорії, за розв'язання задачі з картки, за ведення зошита; - «екзаменатор» позначає за допомогою умовних значків якість розв'язання кожної задачі; - мотивація оцінок. Ця методика підсумовує основні напрями своєї системи по 10 пунктах. 1. Намагатися, щоб теоретичні знання учнів були більш глибокими. Школярі повинні добре розуміти глибинні взаємозв’язки досліджуваного предмета, знати і вміти користуватися загальними методами даної науки. 2. Пов’язувати вивчення математики з іншими навчальними предметами. 3. Систематично вивчати, як використовувати теоретичні знання, розв'язуючи задачі; методи доведень і загальні методи розв'язання задач. 4. Керівні ідеї, загальні прийоми накопичувати, систематизувати, досліджувати в різних ситуаціях. 5. Вчити здогадуватися. 6. Продовжувати працювати з розв'язаною задачею. 7. Вчитися бачити красу математики — процес розв'язування і результати. 8. Складати задачі самостійно. 9. Працювати з навчальною, науково-популярною літературою. 10. Організовувати «математичне» спілкування на уроці і після уроків. Крім індивідуальної форми використовуються математичні бої, математичні олімпіади, КВК, математичні вечори, математична школа, робота наукової громади учнів (НГУ). Школярі — члени НГУ активно допомагають вчителю в організації навчально-виховного процесу (розробка дидактичних матеріалів, перевірка зошитів, надання допомоги учням, проведення олімпіад). ПЕДАГОГІЧНА ТЕХНОЛОГІЯ НА ОСНОВІ СИСТЕМИ ЕФЕКТИВНИХ УРОКІВ (технологія А.Окунєва). Рушійна сила навчального процесу — це протиріччя між тими задачами, що ми ставимо перед учнями, і їхніми знаннями, уміннями. Гарний урок — це урок питань і сумнівів, осяянь і відкриттів. Основні риси технології високопродуктивного, результативного уроку: - створення і підтримка високого рівня пізнавального інтересу і самостійної розумової активності учнів; - ощадлива і доцільна витрата часу уроку; - застосування різноманітного арсеналу методів і засобів навчання; - формування і тренінг способів розумових дій учнів; - внесок у формування і розвиток особистісних якостей школяра і, в першу чергу, самокеруючих механізмів особистості, що сприяють навчанню; - високий позитивний рівень міжособистісних стосунків учителя й учнів; - обсяг і міцність отриманих школярами на уроці знань, умінь і навичок. Технологічна схема сучасного уроку має величезну варіативність. Способи організації уроку (задача: опанувати увагою; включитися в урок; забезпечити позитивну мотивацію). Пропонується задача, що розв'язується тільки на основі життєвого досвіду учнів, їхньої кмітливості. Дається задача на тренування пам'яті, спостережливості, на пошук закономірностей за матеріалом, добре засвоєним школярами. На дошці записані рівняння і відповіді до них, серед яких є як правильні, так і неправильні. Пропонується перевірити їх. На дошці записане розв'язання якого-небудь приклада чи задачі з традиційними помилками. Дається традиційна задача зі звичайним розв'язуванням. Пропонується знайти більш коротке, раціональне. На дошці даний графік до складної задачі і методом «мозкового штурму» здійснюється пошук її розв'язування. Урок починається з читання по фразах параграфа (вивчали самостійно) обговорюють його зміст, відповідають на питання, доводять глибину вивчення теми. На дошці записані питання, відповіді на які допоможуть осмислити ключові моменти доведення найбільш важкої теореми, щоб краще її запам'ятати. Учні зображують деяку геометричну фігуру і проводять дослідницьку роботу за планом. Обговорюються різні способи розв'язування задачі. Було дано домашнє завдання — скласти казку, скласти кросворд. Показують найвдаліші. Розглядається деяка математична проблема, що ще не обговорювалася в класі. Учні намічають план пошуку її вирішення. На дошці виконані графіки до домашніх задач. По готових графіках обговорюються їхні розв'язування. Урок починають «солісти» — «захищати» розв'язання важких домашніх задач. ВИМОГИ ДО ВЧИТЕЛЯ. Основна задача вчителя — виховувати віру учня у свої сили, навчити радіти спілкуванню з педагогом, товаришами, виховувати увагу, прагнення до самостійної діяльності школярів. Використовувати прийоми, що дають змогу ефективно застосовувати навчальний матеріал, щоб виробити в школярів навички самоосвіти. Чуйно відгукуватися на думку учня, імпровізувати. Робити урок емоційно яскравим. Створювати психологічний комфорт для класу. Робити ставку на самостійну працю учнів. Такими можуть бути: - уроки, де учні вчаться пригадувати матеріал; - урок пошуку раціональних розв'язань; - урок перевірки результатів шляхом зіставлення з даними; - урок однієї задачі; - урок самостійної задачі (задоволення від того, що вони думають); - урок самостійної роботи, що вимагає творчого підходу; - урок самостійної роботи з матеріалу, що не пояснювали; - урок, на якому повертаються до раніше вивченого матеріалу, розглядають знання під новим кутом зору; - урок - «бенефіс»; - лабораторні роботи з геометричного матеріалу для молодших; - урок-усна контрольна робота; - урок-залік (тематичний і підсумковий). До нетрадиційних технологій уроку належать інтегровані уроки, засновані на міжпредметних зв'язках; уроки у формі змагань і ігор: конкурс, турнір, естафета, дуель, ділова чи рольова гра, кросворд, вікторина; уроки, засновані на формах, жанрах і методах роботи, відомих у суспільній практиці: дослідження, винахідництво, аналіз першоджерел, коментар, мозкова атака, рецензія; уроки на основі нетрадиційної організації навчального матеріалу: урок мудрості, урок любові, урок-презентація; уроки з імітацією публічних форм спілкування: прес-конференція, аукціон, бенефіс; мітинг; панорама, телепередача, телеміст, рапорт, усний журнал; уроки з використанням фантазії: урок-казка, урок-сюрприз, урок-подарунок; уроки, засновані на імітації діяльності заснувань і організацій: суд, наслідок, патентне бюро, вчена рада;. уроки, що імітують суспільно-культурні заходи: заочна екскурсія в майбутнє, подорож, інтерв'ю, репортаж; перенесення в рамки уроку традиційних форм позакласної роботи: КВК, «Слідство ведуть знавці», «ЩО? ДЕ? КОЛИ?», «Ерудити», диспут, клуб знавців, інтерв'ю тощо. Підводячи підсумок, слід зазначити, що досягнення творчого рівня розвитку особистості може вважатися найвищим результатом у будь-якій педагогічній технології. Творчості, як і будь-якої діяльності, можна навчитися.
