Об'єктом навчальної діяльності школярів є нагромаджений людством досвід пізнання й перетворення предметів навколишнього середовища. Спрямованість активності учнів на цей об'єкт супроводжується складним процесом переходу від навчання до знання, від випадкових спостережень, розрізнених відомостей до систематизованого пізнання предметного світу, до оволодіння науковими істинами.
Суб'єктом діяльності є її виконавець. Роль суб'єкта можуть виконувати окремі особи чи групи людей.
Навчальна діяльність — це двосуб'єктна діяльність, в якій тісно переплітаються викладацька діяльність учителя, навчання школяра, спілкування учителя з учнем, учнів між собою.
Учитель конструює навчальний процес від мети до організації навчальних дій учнів та прогнозування результатів їх діяльності. Учень стає суб'єктом навчальної діяльності за наявності його активності і самостійності, розвиток яких залежить від характеру діяльності та навчальних зусиль самого учня. Не проявляючи власної активності і самостійності, діючи лише за вказівками вчителя, учень продовжує бути об'єктом викладацької діяльності вчителя.
Важливим компонентом навчальної діяльності є навчальна задача, на розв'язуванні якої зосереджується активність школяра. У навчальних задачах реалізується мета заняття, ступінь складності навчального матеріалу та його обсяг, прогнозується характер розумової діяльності.
За характером навчальна діяльність може бути:
• репродуктивно-послідовною (здійснюється в процесі розв'язування найпростіших задач, відбувається на рівні відтворення фактів, понять, темінів);
• пошуково-виконавчою (потребує вміння пояснити природу явищ і взаємозв'язків між ними, характеризується прагненням проникнути в суть явища);
• творчою (розв'язуються задачі, що потребують переносу знань і способів дій у нові умови, висуваються та перевіряються гіпотези).
Цілісною системою навчальної діяльності школярів є поєднання фронтальної, індивідуальної та групової діяльності. Поділ цей зумовлений насамперед відмінністю між чисельністю суб'єктів кожного із зазначених видів діяльності та характером спілкування між тими, хто вчить, і тими, хто вчиться.
Фронтальна (загальнокласна) діяльність полягає у виконанні всіма учнями класу під безпосереднім керівництвом учителя спільних завдань.
Найчастіше використовується на етапі вивчення і засвоєння нових знань.
Позитивним є те, що всі працюють в єдиному темпі, здійснюється рівномірний вплив на всіх учасників за-гальнокласної роботи.
Недоліки: складно забезпечити високу активність всіх учнів;
можливості навчального спілкування учнів обмежені;
можливе самоусунення учня від виконання завдання.
При такій діяльності досягається найменший ефект усного контролю оцінювання знань.
Індивідуальна навчальна діяльність — це одноосібне розв'язання школярем навчальних задач, повна самостійність у набутті знань. їй не властива пряма взаємодія учнів між собою, а контакти з учителем обмежені й нетривалі.
Індивідуальна навчальна робота переважає в процесі виконання домашніх завдань, самостійних і контрольних робіт у класі.
Групова навчальна діяльність — діяльність невеликих за складом груп учнів, що діють у межах одного класу. Досягнення загальної мети відбувається спільними зусиллями окремих членів групи. Така діяльність не ізолює учнів один від одного, а навпаки, дає змогу реалізувати природне прагнення до спілкування, взаємодопомоги і сприяє закріпленню і поглибленню знань, систематизації та узагальненню вивченого матеріалу.
У процесі групової діяльності зникає страх спілкування з учителем (воно зведене до мінімуму, співробітничають усі, навчальна задача розв'язується індивідуально, але з елементами взаємодопомоги; виникає можливість учитися не лише за підручником, а й один в одного. Покращується контроль і корекція знань.
Групова навчальна діяльність учнів побудована на спільних діях і спілкуванні. Учні опитують один одного, разом працюють над виконанням завдань і вправ, перевіряють правильність виконання, оцінюють результати навчання кожного члена групи.
Як свідчить шкільна практика, під час групової роботи активізується діяльність всіх її виконавців, не було жодного випадку, щоб її продуктивність була нижчою за продуктивність навчання, побудованого на використанні фронтальної та індивідуальної роботи. Пояснюється це тим, що при груповій роботі слабкі учні виконують на 20—30 % більше вправ, ніж при фронтальній роботі. Групова форма роботи сприяє також організації більш ритмічної діяльності кожного учня.
Високі результати засвоєння знань, формування вмінь і навичок у процесі групової діяльності пояснюються також тим, що кожний її учасник спрямовує свою активність не лише на об'єкт, а й на інших суб'єктів і хоче побачити в них собі подібних і разом оволодівати об'єктом.
Встановлюється досить швидкий темп розв'язування навчальних задач, стимулюється працездатність. Спільні дії сприяють також підвищенню якості роботи, створюється атмосфера демократизму, дружнього спілкування. Все це полегшує навчання кожного, вдосконалюється і розвивається мовна діяльність,
засвоєння матеріалу відбувається у мовному режимі. Здійснюються і виховні цілі навчання — учні вчаться приходити на допомогу в потрібну хвилину (перевірити, пояснити, порадити).
Успішно реалізуються розвивальні цілі навчання, прискорюються асоціативні процеси, узагальнюються і систематизуються явища, стимулюються аналітична і синтетична діяльність учнів.
Як показує практика, працюючи в групі, слабкі учні збагачують знання новою інформацією, мають можливість своєчасно одержувати додаткові пояснення з незрозумілих питань, завдяки контролю сильніших учнів допускають менше помилок. Середні учні в умовах групового навчання оперативно з'ясовують незрозумілі питання, опановують ефективні способи розв'язування задач. Корисна групова діяльність і сильним учням, які, як правило, є консультантами. Допомагаючи засвоювати навчальний матеріал товаришам по групі, вони перевіряють і зміцнюють свої знання. У них виникає потреба систематично вивчати теоретичний матеріал, шукати додаткові відомості, знати більше за членів групи.
Незважаючи на зазначені позитивні сторони групової діяльності, абсолютизувати її або підміняти нею індивідуальну і фронтальну роботу не варто. В реальному навчальному процесі їх необхідно оптимально поєднувати.
ВКЛЮЧЕННЯ ГРУПОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В НАВЧАЛЬНИЙ ПРОЦЕС
Фрагментарне включення групової навчальної діяльності у структуру комбінованих уроків доцільно здійснювати:
на початку уроку з метою оперативного усного опитування всього класу;
перед поясненням нового матеріалу з метою актуалізації попередньо набутих знань;
після пояснення нового матеріалу з метою його закріплення і систематизації.
Найбільші можливості перед груповою навчальною діяльністю відкриваються на етапі закріплення, поглиблення і систематизації знань.
Створення малих навчальних груп у класі, підбір консультантів є одним із найвідповідальніших етапів переходу на групову навчальну діяльність у вивченні предмета. Для роботи в кабінеті математики доцільною є група з чотирьох учнів, включаючи консультанта. Як показав досвід, починати потрібно з підбору консультантів (це можуть зробити і самі учні). А консультанти набирають собі команду. Такий спосіб підбору груп — оптимальний, групи приблизно рівносильні та психологічно сумісні. Такий склад групи називають гетерогенним, тобто неоднорідним, що складається з учнів, різних за рівнем навчальних досягнень.
Навчання у складі малих навчальних груп дає можливість за короткий проміжок часу актуалізувати теоретичний матеріал, оперативно перевірити рівень його засвоєння кожним членом групи. Досягається висока інтенсивність усної перевірки: за 7—10 хв вдається перевірити засвоєння теоретичних знань з теми уроку практично в усіх учнів. Але не можна зупинятися лише на усному опитуванні, потрібно передбачити виконання письмових вправ, розв'язування задач, вирішення проблемної ситуації. Перевірити результати роботи групи можна, використовуючи жетони.
Робота по жетонах. Консультант від кожної групи підходить до стола вчителя і з «чорного ящика» дістає жетон певного кольору.
Червоний жетон — «довіра» — означає, що бали, виставлені консультантом, приймаються вчителем без перевірки.
Зелений жетон — «один за всіх і всі за одного» — кожен учень групи відповідає на будь-яке запитання теми, що включене в залік. Якщо учень підтвердив кількість одержаних балів, то вони йому зараховуються, якщо ні, то від тієї кількості балів віднімається відповідна кількість балів (наприклад, одне запитання — 0,5 бала).
Жовтий жетон — «лідер» — усі учні захищають свої бали.
Синій жетон — «учитель» — один учень групи за вказівкою вчителя йде захищати всю групу. Якщо учень добре відповідає, то бали, виставлені консультантом, приймаються без змін, якщо ні, — то різницю в балах віднімають від балів кожного учня групи, включаючи консультанта.
СЕМІНАРСЬКІ ЗАНЯТТЯ
Семінарські заняття можуть бути класичними і робочими.
Класичні семінари — викладання завдань відбувається в позаурочний час, а на занятті учні звітують про результати групової роботи. При частому проведенні учні втрачають інтерес до такої роботи.
Робочі семінари — для їх проведення цілком вистачає нової інформації, одержаної на шкільній лекції чи уроці засвоєння нових звань.
У структурі робочого семінару, що проводиться з метою закріплення нових знань чи формування навичок і вмінь, можна виділити три взаємопов'язані частини — коректуючу, контролюючу, навчальну.
Коректуюча частина — не більше 10 хв. Призначення — усна перевірка знань учнів. Одночасно з перевіркою відбувається уточнення, доповнення, а для деяких учнів і первинне формування фонду теоретичних знань. Функції контролю переходять від учителя до учнів. Для економії часу запитання можна записати на дошці, на кодоплівці, на картках.
Навчальна частина — 20 хв. Призначення її — забезпечити міцне свідоме засвоєння базових знань, передбачених темою семінару, формування окремих навчальних умінь. Члени групи спільно працюють над виконанням тренувальних вправ, розв'язують задачі. Спочатку основою групової діяльності є виконання дії за зразком чи певним алгоритмом, згодом — у нових умовах.
Контролююча частина — 15 хв. Мета — заключний контроль й оцінювання вчителем результатів групового навчання учнів на семінарі.
Семінар починаю, як правило, бліц-турніром консультантів малих навчальних груп. Консультанти під час вивчення матеріалу підбирають по кілька запитань для своїх колег і на початку уроку по колу обмінюються запитаннями та відповідями на них. Решта членів груп, слухаючи відповіді, частково відтворюють матеріал, який вивчався на попередніх уроках, у пам'яті. Потрібно добитися, щоб консультант відчував себе головною особою в групі, подолав скованість перед її членами.
Після бліц-турніру консультанти проводять усну перевірку знань членів малих навчальних груп. Кож
ний учень має можливість продемонструвати свої знання, почути відповіді товаришів, заповнити прогалини в знаннях, розвивати свою мову. Консультант оцінює відповіді і фіксує результати в картці.
Після закінчення коректуючої частини учитель збирає картки, де визначена якість засвоєння знань, прогалини в знаннях того чи іншого учня. Результати коректуючої частини слід враховувати під час проведення контролюючої частини. Бажано до контролюючої частини включати тренувальні вправи навчальної частини, що спонукає учнів до відповідального ставлення до навчальної частини.
У 10—11-х класах акценти зміщую на навчальну частину семінарів, усне опитування поступається виконанню тренувальних вправ, складених з урахуванням змісту навчального матеріалу.
Консультантам не обов'язково фіксувати кожну відповідь чи практичну дію учнів, після закінчення роботи в картці можна зазначити лише рівень знань: високий, достатній, середній.
Для старшокласників доцільнішою є групова навчальна робота в групах гомогенного складу, тобто однорідного за рівнем навчальних досягнень.
Робота груп гомогенного складу ефективна, якщо учні забезпечені достатньою кількістю завдань відповідного рівня.
Для груп учнів з високим рівнем навчальних можливостей коректуюча частина зводиться до мінімуму, а завдання навчальної частини підбираються так, щоб у процесі їх виконання відбулося повторення основного теоретичного матеріалу.
Для груп учнів із середнім рівнем навчальних можливостей короткочасна коректуюча частина потрібна, щоб пригадати і привести в систему вивчений матеріал, а після цього перейти до виконання вправ на його поглиблення.
Для груп учнів з низьким рівнем навчальних можливостей в програмах робочих семінарів основними стають коректуюча та навчальна частини. На етапі корекції відбувається не лише повторення та оцінювання знань, а часто і їх засвоєння. Групи учнів з низьким рівнем навчальних можливостей тривалий час працюють з опорними схемами-конспектами, текстом підручника, усвідомлюючи і засвоюючи необхідний мінімум знань, а після цього виконують тренувальні вправи, роблять нескладні розрахунки.
